Дохідність ліквідного стейкінгу відрізняється від нативного через три основні групи причин: додаткові комісії протоколу, інший склад джерел винагороди та ринковий попит на сам токен ліквідного стейкінгу (LST). Нижче розібрано кожну з них без прив'язки до конкретних цифр APY, оскільки вони змінюються щоденно.

Фактори формування дохідності LST

Нативний стейкінг має лише одне джерело винагороди — інфляційну емісію мережі Solana, яка розподіляється між делегаторами та валідаторами пропорційно до стейку. Дохідність LST формується з іншого набору компонентів:

  • Інфляційні винагороди мережі — базовий шар, спільний із нативним стейкінгом. Протокол делегує SOL до валідаторів і отримує ту саму емісійну винагороду.
  • MEV-винагороди — частина протоколів (наприклад, Jito) працює з валідаторами, які беруть участь у вилученні MEV (Maximal Extractable Value). Ці додаткові надходження розподіляються між стейкерами протоколу й формують премію над базовою емісією. Інші протоколи можуть не мати цього джерела взагалі.
  • Автокомпаундування — у нативному стейкінгу винагороди накопичуються окремо від основного стейку, якщо делегатор не рестейкить їх вручну. Більшість LST-протоколів автоматично реінвестують отримані винагороди, тому ефективна дохідність вираховується від зростаючої бази.
  • Премія або дисконт токена — ринкова ціна LST відносно SOL може бути вищою або нижчою за 1:1. Якщо токен торгується з премією, реальна дохідність для нового покупця на DEX знижується, оскільки він платить більше за одиницю стейку. При дисконті — навпаки.

Сукупність цих факторів означає, що LST не є просто «обгорткою» над нативним стейкінгом із тією самою дохідністю. Це окремий фінансовий інструмент із власною структурою надходжень і витрат.

Комісії протоколу ліквідного стейкінгу

У нативному стейкінгу делегатор платить лише комісію валідатора (validator fee), яка зазвичай становить від 0 % до 10 % від винагороди. У ліквідному стейкінгу додатково стягується комісія самого протоколу (protocol fee).

Типова структура виглядає так:

  • Комісія валідатора — протокол делегує SOL до певних валідаторів, і кожен із них бере свою комісію. Середньозважена комісія пулу залежить від того, яких саме валідаторів обрав протокол.
  • Комісія протоколу — відсоток від залишку винагороди після сплати комісій валідаторам. У різних протоколів цей показник суттєво відрізняється. Деякі протоколи беруть комісію лише з інфляційної частини, інші — із загального доходу включно з MEV.
  • Комісія депозиту або зняття — не всі протоколи її мають, але якщо є, вона впливає на ефективну дохідність при коротких горизонтах утримання.

Саме подвійне стягнення (валідатор + протокол) є причиною, чому за рівних умов LST без MEV-надбавки завжди дає нижчу дохідність, ніж пряме делегування до валідатора з нульовою комісією. Перевірте актуальні комісії обраного протоколу безпосередньо на його сайті або в смарт-контракті, оскільки вони можуть змінюватися через управлінські голосування.

Вплив попиту на LST на його дохідність

LST — це токен із ринковою ціною, яка визначається попитом і пропозицією на децентралізованих біржах. Цей фактор відсутній у нативному стейкінгу, де 1 делегований SOL завжди дорівнює 1 SOL.

Коли попит на конкретний LST зростає (наприклад, через інтеграцію в новий DeFi-протокол або через арбітражні можливості), його ціна на DEX підвищується відносно SOL. Для існуючих утримувачів це означає приріст капіталу, але для нових покупців — зниження ефективної дохідності, оскільки вони acquire менше стейку за той самий SOL.

Зворотна ситуація виникає при масовому виведенні: ціна LST падає нижче номіналу. Тоді нові покупці отримують дисконт, а ефективна дохідність для них зростає. Проте такий дисконт часто сигналізує про проблеми з ліквідністю протоколу або загальний ринковий відтік капіталу.

Крім того, розмір пулу впливає на гнучкість делегування. Великі протоколи можуть розподіляти стейк між десятками валідаторів, зменшуючи концентраційний ризик, але водночас змушені делегувати частину коштів до валідаторів із вищою комісією, щоб не перевищувати ліміти на одного ноду. Менші протоколи можуть обирати лише найвигідніших валідаторів, але їхній стейк менш диверсифікований.

Порівняння з нативним APY

Пряме порівняння APY нативного та ліквідного стейкінгу коректне лише за умови рівного горизонту, однакової частоти компаундування та врахування всіх комісій. На практиці це виглядає так:

  • Нативний стейкінг до валідатора з низькою комісією — дає базову емісійну дохідність мінус комісія валідатора. Без автокомпаундування номінальний APY виглядає нижчим, ніж реальний річний приріст з урахуванням рестейкінгу.
  • LST без MEV — базова емісійна дохідність мінус комісія валідаторів мінус комісія протоколу, але з автокомпаундуванням. Зазвичай нижчий за нативний стейкінг до дешевого валідатора з ручним рестейкінгом.
  • LST із MEV (наприклад, Jito) — базова емісія плюс MEV-надбавка мінус усі комісії. Може перевищувати нативний стейкінг, але різниця непостійна, оскільки MEV-доходи коливаються залежно від активності мережі.
  • LST із премією на ринку — навіть при вищому протокольному APY реальний результат для нового входу може бути гіршим через переплату за токен на DEX.

Актуальні значення APY для нативного стейкінгу можна перевірити на експлорерах (наприклад, SolanaFM або Validator.app) станом на день перевірки. APY конкретного LST дивіться на офіційному сайті протоколу або в його дашборді. Оскільки обидва показники змінюються щоденно, будь-яка зафіксована цифра втратить актуальність незалежно від дати публікації.

Вибір між нативним і ліквідним стейкінгом не зводиться до порівняння двох чисел APY. LST дає ліквідність, яку можна використовувати в DeFi, але за це платите додатковими комісіями та приймаєте ринковий ризик відхилення ціни токена від номіналу. Нативний стейкінг простіший, дешевший за комісіями, але блокує кошти до завершення деактивації.